Zombori Miklós 1905. február 2-án született Kereckén (Kerecki).

Az elemi iskolát Kereckén, a gimnáziumot Ungváron és Beregszászban, a teológiát Ungváron végezte.

1929. augusztus 25-én szentelte pappá Gebé Péter püspök. 1934-től a szőlősvégardó (Pidvinogradovo) Szent György nagyvértanú templom parókusa volt.

1950. január 21-én tartóztatták le. 1950. február 25-én huszonöt év kényszermunkára, polgári jogfosztásra és vagyonelkobzásra ítélték. Ungváron, Ekibasztuzban és a Kazah SZSZK lágereiben raboskodott. 1956. április 15-én szabadult.

85 évesen élte meg a görögkatolikus egyház legalizációját.

1997. december 19-én hunyt el Fancsikán.

1991. december 31-én rehabilitálták.

Felesége, Krafcsik Klára 1975. november 23-án hunyt el Fancsikán.

Gyermekeik: Éva (1932), Magdolna (1933 - Szokol Pál atya felesége), Miklós (1934), Klára (1936 - Kovács Konstantin atya felesége), Sándor (1938), Georgina (1939), Viktor (1942), Irma (1943), András (1945), József (1950).

Микола Зомборінародився 2-го лютого 1905-го року в селі Керецьки. Початкову школу закінчив у Керецьках, гімназію в Ужгороді та Берегові, теологію в Ужгороді. Висвячений 25-го серпня 1929-го року єпископом Гебей Петром. З 1934-го року був парохом церкви Св. Великомученника Георгія у Підвиноградові. Жінка, Крафчик Клара померла 23-го листопада 1975-го року у Фанчикові. Діти: Єва (1932), Магдалина (1933-жінка священника Сокол Павла), Микола (1934), Клара (1936-жінка священника Ковач Констянтина), Олександр (1938), Георгіна (1939), Віктор (1942), Ірма (1943), Андрій (1945), Йосип (1950). Арештований 21-го січня 1950-го року. 25-го лютого 1950-го року, засуджений до 25-ти років примусових робіт, позбавлення громадянських прав та конфіскацію майна. Ув'язнення відбував в Ужгороді Екібастузі та Казахській РСР. Звільнився 15-го квітня 1956-го року. У 85-ти річнoму віці дожив до легалізації Церкви. Помер 19-го грудня 1997-го року у Фанчикові. Реабілітований 31-грудні 1991-го року.