Veres Tibor 1914. június 6-án született Középapsán (Szerednye Vogyáne). 1939. július 8-án szentelte pappá Sztojka Sándor püspök. A tiszafehéregyházi (Bilá Cerkov) Jézus mennybemenetel templom parókusa volt. A szovjet hatóságok nyomása ellenére kitartott hite mellett. 1949. február 17. után betiltották a papi szolgálatát és kiutasitották a faluból. A családjával átköltözött Nagybocskóra, és fizikai munkásként élt. Papi hivatását titokban folytatta román és ruszin hívei között. A görögkatolikus egyház legalizálása után Szemedi János püspök 1990. augusztus 6-án Tiszafehéregyházára, majd Nagybocskóra nevezte ki. 2003. szeptember 11-én hunyt el Nagybocskón. Felesége 1976 áprilisában hunyt el Ungváron. Gyermekeik: Tibor (1940), Emil (1942), Demeter (1944), János (1946), Antal (1948), József (1953).

Вереш Тиберій,народився 6-го червня 1914-го року у Середньому Водяному. Висвячений 8-го липня 1939-року єпископом Стойка Олександром. Був парохом церкви Вознесіння Ісуса Христа у селі БілаЦерква. Незважаючи на постійні домагання не зрікся своєї віри. 17-го лютого 1949-го року йому заборонили священницьку діяльність і видворили із села. Разом з сім'єю переселився у Великий Бичків і жив як фізичний робітник. Таємно продовжував священницьку діяльність серед своїх румунських та русинських вірників. Після легалізації греко-католицької Церкви, єпископ Семедій Іоанн 6-го серпня 1990-го року призначив його у Білу Церкву, а потім у Великий Бичків. Помер 11-го вересня 2003-го року Великому Бичкові. Жінка, помеpла у квітні 1976 року в Ужгороді. Діти Тиберій (1940), Еміл (1942), Дмитрій (1944), Іваан (1946), Антон (1948), Йосип (1953).