Urszta István 1914. augusztus 20-án született Miszticén (Imszticsovo). Az elemi iskolát Miszticén, a gimnáziumot Beregszászban, a teológiát Ungváron végezte. 1939. december 19-én szentelte pappá Sztojka Sándor püspök. 1939-től a kövesligeti (Drahovo) Csodatevő Szent Miklós templom parókusa volt. 1950. június 8-án tartóztatták le. 1950. július 21-én huszonöt év kényszermunkára, öt év polgári jogfosztásra és vagyonelkobzásra ítélték. Lembergben, Karagandában, a Kazah SZSZK-ban és Vorkután raboskodott. 1956. augusztus 21-én szabadult. Másodszor 1958 februárjában tartóztatták le. 1958. április 9-én nyolc év kényszermunkára, öt év polgári jogfosztásra és vagyonelkobzásra ítélték. 1962 áprilisában szabadult. 1988. március 13-án hunyt el Bilkén. 1992. január 4-én rehabilitálták. Felesége Gribovszky Márta. Gyermekeik: István (1942), Márta (1943), Tatyjana (1947), József (1950), Péter (1958).

Степан Урста, народився 20-го серпня 1914-го року в Імстичові. Початкову школу закінчив в Імстичові гімназію у Берегові, теологію в Ужгороді. Висвячений 19-го грудня 1939-го року єпископом Стойка Олександром. З 1939-го року був парохом храма Св.Миколая Чудотворця у Драгові. Жінка, Грибовська Марта померла (?) де (?-коли?). Діти: Степан (1942), Марта (1943), Тетяна (1947), Йосип (1950), Петро (1958). Арештований 8-го червня 1950-го року. 21-го липня 1950-го року, засуджений до 25-ти років примусових робіт, 5-ти років позбавлення громадянських прав та конфіскацію майна. Ув'язнення відбував у Львові, Караганді, Казахській РСР та Воркуті. Звільнився 21-го серпня 1956-го року. Другий раз арештований у лютому 1958-го року. 9-го квітня 1958-го року, засуджений до 9-ти років примусових робіт, 5-ти років позбавлення громадянських прав та конфіскацію майна. Звільнився у квітні 1962-го року. Помер 13-го березня 1988-го року у Білках. Реабілітований 4-го січня 1992-го року.