Szabó András 1894. január 28-án született Bánszkiban (Szlovákia). Az elemi iskolát Szacsurban, a gimnáziumot Ungváron és Budapesten, a teológiát Ungváron végezte. 1921. október 16-án szentelte pappá Papp Antal püspök. 1939-től az alsódomonyai Istenszülő elhunyta templom parókusa volt. 1950. április 21-én tartóztatták le. 1950. május 26-án huszonöt év kényszermunkára, öt év polgári jogfosztásra és vagyonelkobzásra ítélték. Lembergben és a Mordvin ASZSZK lágereiben raboskodott. 1956. július 5-én szabadult. 1957. március 27-én hunyt el Alsódomonyán (Domaninci). 1992. március 17-én rehabilitálták. Felesége, Jaczkovics Zsófia 1991. október 11-én hunyt el Ungváron, Alsódomonyán van eltemetve. Gyermekeik: Éva (1922), József (1924)- hitvalló pap, Konstantin (1926 - titokban felszentelt püspök), Pál (1928) - titokban szentelt pap, György (1930), Mária (1934), Gabriella (1937).

Андрій Сабов, народився 28-го січня 1894-го року в селі Банське (Словаччина). Початкову школу закінчив у Сачурові, гімназію в Ужгороді та Будапешті, теологію в Ужгородi. Висвячений 16-го жовтня 1921-го року єпископом Папп Антонієм. Від 1939-го року був парохом церкви Успіння Богородиці у Доманинцях. Жінка, Яцкович Софія померла 11-го жовтня 1991-го року в Ужгороді. Похована у Доманинцях. Діти: Єва (1922), Йосип (1924), Констянтин (1926-таємно висвячений єпископ), Павло (1928), Юрій (1930), Марія (1934), Габріелла (1937). Арештований 21-го квітня 1950-го року. 26-го травня 1950-го року, засуджений до 25-ти років примусових робіт, 5-ти років позбавлення громадянських прав та конфіскацію майна. Ув'язнення відбував у Львові та в таборах Мордовської АРСР. Звільнився 5-го липня 1956-го року. Помер 27-го березня 1957-го року у Нижніх Доманинцях (Доманинці тепер район Ужгорода). Реабілітований 17-го березня 1992-го року.