Román János 1921. május 12-én született Nagyrákóc-Sárdikon (Zábolotne).

Az elemi iskolát Nagyrákóc-Sárdikon, a gimnáziumot Ungváron és Huszton, a teológiát Ungváron végezte.

1946. augusztus 18-án szentelte pappá Romzsa Tódor püspök. 1946-tól a szuhabarankai (Bronyka) Istenszülő oltalma templom parókusa volt.

1951. március 4-án tartóztatták le. 1951. június 8-án huszonöt év kényszermunkára, öt év polgári jogfosztásra és vagyonelkobzásra ítélték. Lembergben, Kijevben és Omszkban raboskodott. 1956. május 16-án szabadult.

A legalizáció után megszervezte a Nagyszőlősi Egyházközséget, és 1989. április 30-án a temetőben végezte az első liturgiát.

2003. július 19-én hunyt el Nagyszőlősön.

1991. december 19-én rehabilitálták.

Felesége, Szajkó Anna volt. Gyermekeik: Zsófia (?), József(?), Magdolna(?).

Іван Романнародився 12-го травня 1921-го року в селі Заболотне. Початкову школу закінчив у Заболотному, гімназію в Ужгороді та Хусті, теологію в Ужгороді. Висвячений 18-го серпня 1946-го року єпископом Ромжа Теодором. Від 1946-го року був парохом церкви Покрови Богородиці у селі Бронька. Жінка Сайко Ганна. Діти: Софія (?) Йосип (?) Магдалина (?).

Арештований 4-го березня 1951-го року. 8-го червня 1951-го року, засуджений до 25-ти років примусових робіт, 5-ти років позбавлення громадянських прав та конфіскацію майна.

Ув'язнення відбував у Львові Києві та Омську. Звільнився 16-го травня 1956 року

Після легалізації організував Виноградівську парафію і 30-го квітня 1989-го року, на кладовищі, відслужив публічну літургію за участі декільох сотень вірників.

Помер 19-го червня 2003-го року у Виноградові.

Реабілітований 19-го грудня 1991-го року.