Mózer Mihály 1915. szeptember 30-án született Munkácson. Az elemi iskolát Munkácson, a gimnáziumot Munkácson, a teológiát Ungváron végezte. Egy évig jogot is tanult a Prágai Egyetemen. 1939. július 12-én szentelte pappá Sztojka Sándor püspök. 1942-től a tiszakirvai (Kriva) Istenszülő oltalma templom parókusa volt. 1949. június 3-án tartóztatták le. 1949. július 26-án huszonöt év kényszermunkára, polgári jogfosztásra és vagyonelkobzásra ítélték. Lembergben, Kijevben, Moszkvában és Kazahsztánban raboskodott. 1955. február 23-án a lágerben, a papi tevékenységének titkos gyakorlása miatt ledobták egy állványról és belehalt sérüléseibe. 1991. augusztus 19-én rehabilitálták. Felesége Nemes Margit 1983. augusztus 20-án hunyt el Munkácson. Gyerekeik: Zita-Mária (1940), Margit (1941), Mihály (1943), István (1945), Katalin (1947).

МихайлоМозер, народився 30-го вересня 1915-го року у Мукачеві. Початкову школу закінчив у Мукачеві, гімназію у Мукачеві, а теологію в Ужгороді. Один рік вивчав юриспруденцію у Празькому Університеті. Висвячений 12-го липня 1939-го року єпископом Стойка Олександром. З 1942-го року був парохом церкви Покрова Богородиці у Криві. Жінка, Немеш Маргіта померла 20-го серпня 1983-го року у Мукачеві. Діти: Зіта Маря (1940), Маргіта (1941), Михайло (1943), Степан (1945), Катерина (1947). Арештований 3-го червня 1949-го року. 26-го липня 1949-го року засуджений до 25-ти років примусових робіт, позбавлення громадянських прав та конфіскацію майна. Ув'язнення відбував у Львові, Києві, Москві та Казахстані.

Через таємне практикування священницької діяльності, 23-го лютого 1955 року, був скинутий з високих будівельних риштувань і від одержаних пошкоджень помер. Реабілітований 19-го серпня 1991-го року.