Legeza István 1892. augusztus 24-én született Beregpapfalván (Gyilok). Az elemi iskolát Beregpapfalván, a gimnáziumot Szatmáron, a teológiát Ungváron végezte. 1920. március 14-én szentelte pappá Papp Antal püspök. A beregkövesdi (Kamjanszke) Istenszülő oltalma templom parókusa volt 1946-tól. 1949. február 25-én tartóztatták le. Bírósági pere 1949. április 20-án volt. Huszonöt év kényszermunkára, polgári jogfosztásra és vagyonelkobzásra ítélték. Lembergben, Kijevben és a Mordvin ASZSZK-ban raboskodott. A szükséges gyógykezelés hiánya miatt a lágerben hunyt el 1955. július 11-én. Jeltelen sírba temették el Jávászon. 1991. december 25-én rehabilitálták. Felesége Dudinszky Izabella 1927-ben hunyt el Sebesfalván (Верхній Бистрий). Gyermekeik: György (1921), Sándor (1925).
Степан Легеза, народився 24-го серпня 1892-го року у селі Ділок. Початкову школу закінчив у Ділку, гімназію в Сату-Маре, теологію в Ужгороді. Висвячений 14-го березня 1920-го року, єпископом Папп Антонієм. Від 1946-го року був парохом Покровської церкви у селі Кам'янське. Жінка Дудинська Ізабелла померла у 1927-му році у селі Верхній Бистрій. Діти: Георгій (1921), Олександр (1925). Арештований 25-го лютого 1949-го року. Судовий процес відбувся 20-го квітня 1949-го року. Засуджений до 25-ти років примусових робіт, позбавлення громадянських прав та конфіскацію майна. Ув'язнення відбував у Львові Києві та Мордовській АРСР. Через відсутність належного лікування, 11-го липня 1955-го року помер у таборі. Похований у безіменній могилі у Явасі. Реабілітований 25-го грудня 1991-го року.