Háfics István 1921. július 10-én született Butkа községben (Szlovákia). Az elemi iskolát, a gimnáziumot és a teológiát is Ungváron végezte. 1946. július 14-én szentelte pappá Romzsa Tódor püspök. 1946-tól az egresháti (Вільшинки) Csodatevő Szent Miklós templom parókusa volt. 1949. április 18-án tartóztatták le. 1949. május 15-én huszonöt év kényszermunkára, polgári jogfosztásra és vagyonelkobzásra ítélték. Ungváron, Lembergben, Moszkvában és Kazahsztánban raboskodott. 1956. február 06-án szabadult. A legalizáció után visszatért láger előtti parókiájára, ahol a hívek azonnal visszatértek a görögatolikus egyházba. Jelentősen hozzájárult az Ungvári Székesegyház visszaszerzéséhez. 2004. január 27-én hunyt el Radváncon. 1991. október 11-én rehabilitálták. Felesége, Házi Mária Ungváron hunyt el. Gyerekeki: Lyuba (1947), Alekszandra (1948), Ágnes (1958).
Степан Гафіч, народився 10-липня 1921-го року Будковце( Словаччина). Початкову школу та гімназію закінчив в Ужгороді, як і теологію. Єпископ Ромжа Теодор висвятив його 14-го липня 1946-го року, Від 1946-го року був парохом церкви Св.Миколая Чудотворця у селі Вільшинки. Жінка Газі Марія померла (?) в Ужгороді. Діти: Люба (1947), Олександра (1948), Агнетта (1958). Арештований 18-го квітня 1949-го року. 15-го травня 1949-го року засуджений до 15-ти років примусових робіт, позбавлення громадянських прав та конфіскацію майна. Ув'язнення відбував в Ужгороді Львові, Києві та в таборах Казахської РСР Звільнився 6-го лютого 1956-го року. Після легалізації повернувся на попередню парафію у Вільшинки, де вірники миттєво вернулися у греко-католицьку Церкву. О.Гафіч значно сприяв у повернені Катедрали у власність єпархії. Помер 27-го січня 2004-го року на Радванці. Реабілітований 11-го жовтня 1991-го року.