Dr. Ortutay Elemér 1916. június 2-án született Ungváron. Az elemi iskolát Kövesligeten és Beregszászban, a gimnáziumot Beregszászban, a teológiát Ungváron, Olmützben és Budapesten végezte. 1942. március 24.-én a budapesti katolikus egyetem doktorrá avatta. 1941. október 6-án szentelte pappá Sztojka Sándor püspök. Az Ungvári Gimnázium hitoktatója, cserkészparancsnok, a Görögkatolikus Papnevelő Intézet tanára volt. 1945-től az ungvár-ceholnyai Urunk Színeváltozás templom káplánja volt. 1949. augusztus 29-én tartóztatták le. 1949. október 20-án huszonöt év kényszermunkára, polgári jogfosztásra és vagyonelkobzásra ítélték. Lembergben, Kijevben és Vorkután raboskodott. 1956. szeptember 14-én szabadult. Az illegalitásban működő "egyszemélyes teológia" fontos alakja, 20 papot nevelt ebben a formában. A legalizáció után az első nyilvános máriapócsi papi látogatás (1989. november 5.) alkalmával az ünnepi szónok volt. A budapesti Mátyás templomban a Magyarok III. Világkongresszusán prédikált. II János Pál pápa magyarországi látogatása alkalmával a pápai liturgián koncelebrált. 1997. január 25-én hunyt el Ungváron. 1991 november 12-én rehabilitálták. Felesége Vitéz Gabriella 1998. március 10-én hunyt el Nyíregyházán. Gyermekeik: Péter (1942), Tamás (1943), Mária (1945), Jenő (1948), Csaba (1957).

Др. Елемир Ортутай, народився 2-го червня 1916-го року в Ужгороді. Початкову школу закінчив у Драгові та Берегові, гімназію в Берегові, теологію в Оломоуці та Будапештському університеті Петера Пазманя. 24-го березня 1942-го року у Будапештському Католицькому Університеті йому присвоїли звання доктора теологічних наук. Висвячений 6-го жовтня 1941-го року єпископом Стойка Олександром. Був катехитом в Ужгородській гімназії, викладачем теологічної семінарії, командиром скаутів. З 1945-го року був помічнм священником ужгородсько-цегольнянської церкви Преображення Господне. Жінка, Вітейз Габріелла померла 10-го березня 1998-го року у Ніредьгазі. Діти: Петро (1942), Томаш (1943 ), Марія (1945), Євген (1948), Чобо (1957). Арештований 29-го серпня 1949-го року. 20-го жовтня 1949-го року, засуджений до 25-ти років примусових робіт, позбавлення громадянських прав та конфіскацію майна. Ув'язнення відбував у Львові, Києві та Воркуті. Звільнився 14-го вересня 1956-го року. Bажлива особа в чинній у підпіллі, одноосібній, семінарії, де виховав 20-х священників. Після легалізації, з нагоди перших публічних відвідин священниками Марія-Повчі (1980 5-го листопада), був святковим оратором. У Будапештській церкві Матяша, під час ІІІ Всесвітнього Конгресу Угорців, він промовляв проповідь. З нагоди візиту Папи Іоанна Павла ІІ в Угорщину був концелебрантом на Літургії Папи. Помер 25-го січня 1997-го року в Ужгороді. Реабілітований 12-го листопада 1991-го року.