Bóbita Miklós 1911. augusztus 9-án született Füzesmezőn (Loza).

Az elemi iskolát Füzesmezőn, a gimnáziumot Beregszászban, a teológiát Ungváron végezte.

1934. augusztus 12-án szentelte pappá Sztojka Sándor püspök. 1945-től a beregkisalmási (Zaluzzsja) Istenszülő oltalma templom parókusa volt.

1949. augusztus 11-én tartóztatták le. 1949. október 22-én huszonöt év kényszermunkára, polgári jogfosztásra és vagyonelkobzásra ítélték. Ungváron, Lembergben, Karagandában és Vorkután raboskodott. 1956. június 8-án szabadult.

1967. május 27-én hunyt el Munkácson.

1992. szeptember 11-én rehabilitálták.

Felesége Hleba Mária 1990. augusztus 20-án hunyt el Munkácson.

Gyerekeik: János (1935), Magdolna (1937), Ágnes (?).

Микола Бобіта,народився 9-го серпня 1911-го року у селі Лоза. Початкову школу закінчив у Лозі, гімназію в Берегові, теологію в Ужгороді. Висвячений 12-го серпня 1934-го року єпископом Стойка Олександром. З 1945-го року був парохом церкви Покрови Пресвятої Богородиці в селі Залуж. Жінка, Глеба Марія померла 20-го серпня 1990-го року в Мукачеві. Діти: Іван (1935), Магдалина (1937) Агнета (?), Арештований 11-го серпня 1949-го року. 22-го жовтня 1949-го року засуджений до 25-ти років примусових робіт, позбавлення громадянських прав та конфіскацію майна. Ув'язнення відбував в Ужгороді, Львові, Караганді та Воркуті. Звільнився 8-го червня 1956-го року. Помер 27-го травня 1967-го року в Мукачеві. Реабілітований 11-го вересня 1992-го року.